?

Log in

No account? Create an account

назад | вперед

Остання твоя земля, як завжди, не ця.
Рибалки вичерпують горе з гнилих шаланд.
Вовки заплутують слід, мисливці йдуть манівцями.
В намул під бики закладають висхлі тіла.

Є міст на крайсвітті: підстрелений райський птах
з’єднав береги, востаннє крила розкинувши.
А наш – на риб’ячих спинах і на кістках,
і зміцнюють кладку м’ясо й чортова слина.

Я змалку любив мости: здавалося, час і світ
посеред мосту на коротко розчиняються.
І ось тобі маєш: кривавий туман в голові,
обпечені губи і поламані пальці.

Середина мосту скоро. Навстріч ідуть
прозорі стоти світів, де дивно й неходжено.

А вдома скажуть: зрадник тілом і духом.
Ваш син і брат з’єднав наш берег з ворожим.

Теги:

Comments

( 2 коментів — Коментувати )
paelan
18 березень 2013 05:15 (UTC)
ті, хто поєднують береги завше зрадники для обох світів. Але як можна потрапити інакше на той, другий берег?
shekure
19 березень 2013 00:33 (UTC)
це правда. і якось останнім часом дуже це відчуття загострилося.
( 2 коментів — Коментувати )