?

Log in

No account? Create an account

назад | вперед

i'm lovin' it

Ольга Токарчук, "Бігуни". З польської переклав Остап Сливинський.

"Мій комплекс симптомів полягає в тому, що мене вабить усе зіпсоване, недосконале, неповноцінне, надламане. Мене цікавлять незграбні форми, помилки й тупики творіння. Те, що мало розвинутись, але з якихось причин лишилося недорозвиненим або навпаки – переросло плани. Те, що не відповідає нормам, є замалим або завеликим, розбуялим або мізерним, монструозним і відразливим. Форми, що зневажають симетрію, помножуються, розростаються на боки, брунькуються або ж навпаки – зводять множинність до єдності. Мені байдужі ті події, що повторюються, ті, що над ними з увагою схиляється статистика, ті, що їх усі приймають із блаженним панібратським усміхом на обличчі. Моя вразливість – тератологічна, монстрофільська. У мене є стійке й болісне переконання, що саме тут істинне буття виходить на поверхню і виявляє свою природу. Несподіване, випадкове розвінчання. Сором’язливе „упс”, краєчок білизни з-під старанно заплісованої спідниці. Металевий огидний скелет раптово пробивається крізь оксамитову оббивку, вистрелює пружина з плюшевого фотеля, безсоромно руйнуючи ілюзію м’якості."



Не бійся


Один молодий серб, якого я підвозла в Чехії, звався Небойша. Цілу дорогу розповідав мені про війну, я вже починала шкодувати, що його підібрала.
Казав, що смерть позначає місця, як собака, який обсцикує свою територію. Є люди, які відчувають це враз, іншим через певний час просто стає незатишно. Досить затриматися надовше, щоб виявити непомітну і повсюдну присутність померлих.
- Найперше бачиш те, що живе, гарне. Тебе захоплює природа, місцевий костел зі стінописами, запахи й так далі. Але з плином часу краса цих речей блідне. Ти починаш замислюватися, хто мешкав у цьому домі перед тобою, хто спав у цій кімнаті, чиї це речі, хто подряпав стіну над ліжком, з якого дерева витесано підвіконня. Чиї руки збудували вишукано оздоблений камін, хто забрукував подвір’я. І де ці люди тепер. І в якій подобі. Хто так, а не інакше проклав стежини довкола ставу, і кому спало на гадку посадити під вікном вербу. Всі будинки, алеї, парки, сади, вулиці просяклі смертю. Досить це відчути, і тебе починає тягти деінде, тобі здається, що час вирушати далі.
Ще він сказав, що в русі, в подорожі немає часу на такі безплідні медитації. Тому мандрівникам усе здається новим і чистим, цнотливим і в певному сенсі безсмертним.
Коли він вийшов у Мікульці, я повторювала подумки його дивне ім’я: Небойша. Не бійся.


Очищення мапи


Все, що мене ранить, я викреслюю зі своїх мап. Усі місця, де я спіткнулась і впала, де мене вдарили, де допекло до живого, де я відчула біль, перестали на них існувати.
Так я викреслила кілька великих міст і одну провінцію. Можливо, колись трапиться так, що викреслю цілу країну. Мапи це приймають із розумінням; вони сумують за білими плямами, це їхнє щасливе дитинство.
Іноді, коли мені доводилося бувати в тих місцях, яких не існує (я намагаюся не плекати в собі образи), перетворювалася на око, що рухається, мов дух, примарним містом. Коли б я трохи напружилася, то могла б легко встромити руку в найтвердший бетон, могла би переходити найжвавіші автомагістралі, проникати крізь вервечки авт – неушкоджена, без жодної скалічини, безгучно.
Я не робила цього, приймаючи правила гри мешканців цих міст. Намагалася не виказати бідолахам правди про те, що всі вони викреслені, що перебувають у місці ілюзії. Я всміхатимусь їм, підтакуватиму. Мені не хочеться баламутити їм у головах. Хай краще не знають, що їх нема.

Comments

( 8 коментів — Коментувати )
tynjatka
28 січень 2012 08:15 (UTC)
Саме сьогодні зранку варю каву і думаю про щось подібне до очищення мапи. Коли ти робиш перший крок до примирення з людиною, з якою виник конфлікт і не тому, що ти взяв всю вину на себе, тому, що з близького друга вона стала просто приятелькою. Я всміхатимусь їй, піддакуватиму, але її (примаймні, в стрій якості) немає...
Дивний маю зараз час - якось стрімко став змінюватися людський ландшфт довкола мене, без болю, ніби знімаєш бинти з підсохлої рани...
shekure
28 січень 2012 17:16 (UTC)
знайоме відчуття...
ти в Києві зара? десь в лютому, може, нарешті буду, хочеться побачитись
tynjatka
28 січень 2012 17:41 (UTC)
)) о, Боги! ти нарешті на схід...
shekure
28 січень 2012 18:21 (UTC)
доводиться :)
paelan
28 січень 2012 08:27 (UTC)
не хочу вчитися очищувати мапи, хочу навчитися не повертатись у ті місця, де було надто добре, щоб воно повторилось Не повертатись, щоб у нових місцях було ще краще.
shekure
28 січень 2012 17:17 (UTC)
ох, це важко. завжди тягне туди, де було добре. хоча насправді все рідко повторюється.
ja_jalynka
28 січень 2012 11:30 (UTC)
такс...де там у нас маггазин Фоліо? якщо я правильно зрозуміла, там слід шукати цю книжку...
хочу дуже не пару абзаців - які лиш роздраконили апетит до саме цього читання
хочу ВСЮ
з обкладинкою
щоб шарудіти сторінками
знайти оці зацитовані абзаци
і поміхнутися

мовляв, о! знайшла! :)
shekure
28 січень 2012 17:19 (UTC)
так, це фоліївська книжка. хоча, думаю, вона й в книгарні Є має бути десь на видному місці :)
думаю, тобі має сподобатись.
( 8 коментів — Коментувати )