?

Log in

No account? Create an account

назад | вперед

Сталося дещо дивне, але загалом дуже сподіване. Тепер у вільний від усіх інших активностей час я перекладаю малу прозу Гріна. По-перше, хочу, щоб цей світ зазвучав моєю мовою, бо він взагалі дуже мій. По-друге, хотіла б, щоб Грін все-таки оселився у масовій свідомості не тільки й не стільки як прилизаний романтик, генератор кришталевих ідеалів для безвусого юнацтва, а як автор цілком дорослий, глибокий, інтелектуальний, неоднозначний, авантюрний незгірш від О'Генрі в "Королях і капусті", подекуди вельми похмурий та жорсткий. І тому дуже справжній.
От хоча б це оповідання, - мабуть, моє найулюбленіше. З одного боку, тут є хрестоматійний опис неймовірного Лісса, з іншого - герой-тридцятирічний лоцман, котрий всім приносить щастя, а себе щасливим зробити не може. І, безнадійно хворий, тікає з рідного берега, як собаки йдуть із дому помирати, покидаючи закохану вісімнадцятирічну дівчинку, вагітну від нього. Не дуже в руслі романтичного канону, за це й люблю.
У наступних серіях, коли подужаю, будуть "Зурбаганський стрілець" та "Колонія Ланфієр".

А наразі:

Немає більш безладного та чудесного порту, аніж Лісс, окрім, звісно ж, Зурбагана. Інтернаціональне, різномовне місто виразно нагадує волоцюгу, котрий вирішив потрапити нарешті у тенета осідлості. Будинки розсаджені де попадя, поміж туманних натяків на вулиці, але вулиць, у властивому розумінні, не могло бути у Ліссі вже через те, що місто виросло на уламках скель та схилах пагорбів, з’єднаних сходами, мостами та крученими вузенькими стежками. Все це залите суцільною густою тропічною зеленню, де під віялами тіні сяють дитинні, вогняні очі жінок. Жовтий камінь, синя тінь, мальовничі тріщини старих стін; де-небудь у дворі на горбку – велетенський човен, який лагодить босоногий відлюдько, курячи люльку; спів удалині і його відлуння у яру; торговиця на палях, під тентами і здоровенними парасолями; блиск зброї, яскраве вбрання, аромат квітів та зелені, що породжує глухий туск, як уві сні про закоханості та побачення; гавань – брудна, як молодий сажотрус; сувої вітрил, їхній сон і крилате пробудження, зелена вода, скелі, далина океану; вночі – магнетична зоряна пожежа, човни зі сміхотливими голосами – оце Лісс. Тут два заїзди: „Колюча подушка” та „Зникни-горе”. Моряки, певна річ, щільніше набивалися у той, котрий ближче; а котрий на початку був ближчий – важко сказати; та ці шановані заклади, конкуруючи, почали, достеменно кажучи, щодуху скакати до гавані. Вони переселялися, винаймали нові приміщення і навіть будували їх. Гору взяв „Зникни-горе”. Він викинув спритного коника, завдяки якому „Колюча подушка” стала, як укопана, поміж погибельних ярів, а переможний „Зникни-горе” після десятилітньої боротьби запанував біля самої гавані, занапастивши іще й трійко місцевих харчевень.
Населення Лісса складається із авантюристів, контрабандистів та моряків; жінки поділяються на ангелів та мегер: ангели, певна річ, молоді, пекуче вродливі та ніжні, а мегери – старі; але й мегери, про що не слід забувати, бувають корисними у житті. Приклад: щасливе весілля, під час якого мегера, що раніше планувала пекельні каверзи, кається та починає краще життя.
Ми не будемо розбирати причини, з огляду на які Лісс відвідували та продовжуть відвідувати винятково вітрильники. Причини ці – географічного та гідрографічного характеру; загалом же все в цьому місті справило на нас саме те враження незалежності та поетичної плавності, котре ми намагалися виявити на прикладі людини з цілісними та ясними прагненнями.

Comments

( 8 коментів — Коментувати )
paelan
13 травень 2012 22:44 (UTC)
пиши, я так за тобою скучила, що радше читатиму переклади, ніж вдивлятимусь у стрічку друзів - чи бува не з'явилась ти. В твоїх перекладах усе рівно більше тебе ніж Гріна.
shekure
14 травень 2012 21:07 (UTC)
ох. це добре чи погано, подумав я. і в якому сенсі було б краще, в прямому чи переносному, подумав я :)
pirhospr
14 травень 2012 08:17 (UTC)
ди-во-виж-но
дякую.
shekure
14 травень 2012 21:07 (UTC)
тобі дякую, рада, що сподобалось.
pirhospr
14 травень 2012 21:09 (UTC)
клуб полуношніков, блін )
shekure
14 травень 2012 21:11 (UTC)
та не кажи :)
shekure
17 травень 2012 15:47 (UTC)
до речі, все забуваю висловити уважуху на адресу цієї твоєї аватарки :)
pirhospr
18 травень 2012 08:18 (UTC)
улюблена і найстабільніша
( 8 коментів — Коментувати )